Під поверхнею Міранди, одного з сателітів Урану, можливо, існував рідкий океан.
Міранда / © NASA
Сателіт Урану, відомий як Міранда, здатен приховувати під крижаним панциром давній океан, що теоретично надає йому шанс бути населеним. Про це свідчать висновки нового дослідження, у рамках якого науковці вивчили архівні відомості місії “Вояджер-2” і сучасні моделі внутрішньої будови небесного тіла.
Про це передало видання earth.com.
Група дослідників під проводом Тома Нордхайма з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса виявила докази того, що 100–500 мільйонів років тому під поверхнею Міранди міг бути присутній рідкий океан. За підрахунками, його глибина складала 100 кілометрів, під крижаним покривом не товстішим за 30 кілометрів. Науковців здивувало, що такий незначний сателіт міг містити так багато води.
До роботи приєдналися також Калеб Стром з Університету Північної Дакоти та Алекс Паттофф з Інституту планетарних наук у США. Вони зіставили знімки “Вояджера-2” з комп’ютерним моделюванням розвитку поверхні Міранди та її внутрішніх процесів. Отримані результати вказують, що геологічні деформації сателіта могли бути викликані теплом, яке виникало через орбітальний резонанс – гравітаційні взаємодії між Мірандою та іншими сателітами Урану.
Незважаючи на значну віддаленість від Сонця, це тепло могло створити умови, за яких вода тривалий час лишалася у рідкому стані. Дослідники зазначають, що Міранда могла зберегти частину океану і донині, хоча він, ймовірно, значно зменшився.
Вперше незвичний рельєф Міранди був зафіксований у 1986 році під час прольоту “Вояджера-2”. Тоді апарат надіслав зображення крихітного супутника зі складною поверхнею: борознами, урвищами та великими площами у формі трапецій – так званими коронами. Саме ці утворення стали ключем для нового аналізу.
Науковці підкреслюють: поки що немає підтвердження, що океан зберігся до сьогодення або що там існує життя. Але наявність води робить Міранду ще одним потенційним “океанічним світом” поряд з Енцеладом чи Європою, які вже давно розглядаються як перспективні об’єкти у пошуках позаземного життя.
“Щоб по-справжньому осягнути потенціал Міранди, нам необхідно відправити нові місії до Урану. А до того часу ми затримаємо дихання і з великим інтересом спостерігаємо за цим крижаним супутником”, – йдеться у статті.
Нагадаємо, над Антарктидою відбудеться рідкісне кільцеподібне сонячне затемнення, коли Місяць закриє центральну частину Сонця.