Людська ДНК, ймовірно, еволюціонувала, щоб витримувати пожежі та вогонь: свіже дослідження

Науковці пояснили, чому люди переживають опіки успішніше за інших приматів.

Вчені з Imperial College London припускають, що довготривале використання вогню людством могло позначитися на нашому генетичному коді. Часті термічні ушкодження та небезпеки, пов’язані з полум’ям, імовірно, створили у Homo sapiens унікальні пристосування, котрі вирізняють нас від інших приматів і ссавців.

Про це повідомляє Popular Science.

Зазначається, що людство історично взаємодіє з вогнем та майстерно ним керує — це один із визначальних технологічних досягнень, який дозволив Homo sapiens розповсюдитися по всій планеті. Однак постійна присутність поряд з вогнем принесла значні ризики обгорання.

За словами Кадді, саме опіки є характерною для людини травмою. Інші звірі уникають вогню, а людина, навпаки, активно його використовує: для обігріву, приготування їжі або виробничих потреб. Це означає, що більшість людей протягом життя неодноразово зазнає опіків, і цей процес тягнеться понад мільйон років.

Дослідники зіставили геноми людей та інших приматів. З’ясувалося, що у Homo sapiens наявні гени, що відповідають за:

• швидке загоєння ран,

• активізацію імунної системи,

• контроль запалення та відновлення тканин.

Ці адаптації допомагали виживати при численних незначних опіках ще до появи антибіотиків. Водночас вони спровокували певні «побічні ефекти»: за більш серйозних термічних ушкоджень організм людини більше схильний до інтенсивного запалення, формування рубців та ускладнень, які можуть бути смертельними.

«Наша праця показує, що природний відбір міг посприяти формуванню ознак, які збільшують виживання після періодичних невеликих опіків», — пояснив Кадді.

Дослідження також дає розуміння про взаємодію культури та еволюції. Управління вогнем — культурний процес, який разом з тим формував біологічні особливості людини. Це відкриває нові горизонти для медицини: усвідомлення еволюційних адаптацій до опіків може допомогти створити нові способи лікування та попередження ускладнень.

«Ця теорія демонструє, що культура може стати чинником природного відбору, і вона є частиною історії того, що робить нас людьми», — додав Леруа.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що дослідники встановили, коли істота вперше навчилася ходити на двох ногах. Нове 3D-дослідження її м’язів і кісток виявило вражаючі результати: ця африканська тварина одночасно вміла пересуватися по деревах і впевнено ходити по землі.