Питання про те, чи людство є унікальною формою розумного життя в космосі, вже багато років цікавить вчених. Нещодавно група дослідників представила роботу, в якій стверджується, що «інопланетяни» можуть бути значно більш розповсюдженими, ніж вважалося досі.
Іншопланетяни / © pixabay.com
Дослідники знайшли раніше невідомі відомості про те, де і як часто в космосі з’являється розумне життя. Вони вивчили взаємозв’язок між густиною темної енергії та процесом утворення зірок.
Про це повідомляє T4.
Чи є «інопланетяни» вже серед нас?
Ще в 1960-х роках американський астрофізик Френк Дрейк висунув відому формулу, яка мала оцінити кількість розвинених цивілізацій у галактиці Молочний Шлях, базуючись на швидкості утворення зірок, наявності планет і можливості виникнення життя. Але з того часу уявлення про структуру всесвіту значно змінилися.
Нове дослідження міжнародної групи вчених зі Швейцарії та Великобританії пропонує розглянути проблему ширше – враховуючи темну енергію, фундаментальну силу, про існування якої за часів Дрейка ще не було відомо. Саме вона, як вважають автори праці, може відігравати важливу роль у тому, де і як часто в космосі з’являється інтелектуальне життя.
Наукова праця, опублікована в листопаді 2024 року в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, аналізує співвідношення між щільністю темної енергії та процесом формування зірок. Команду очолював науковець з Університету Дарема Даніеле Соріні. В основі їхнього методу лежить просте твердження: без зірок не може існувати життя, а інтенсивність утворення зірок залежить від того, як швидко розширюється всесвіт.
За надмірної кількості темної енергії простір розширювався б так швидко, що гравітація не змогла б зібрати речовину в галактики та зоряні системи. Такий всесвіт був би майже пустим і непридатним для існування життя. Використовуючи нову теоретичну модель, вчені змоделювали різні сценарії розвитку гіпотетичних всесвітів з різною густиною темної енергії – по суті, уявний мультивсесвіт.
Результати виявилися неочікуваними. Згідно з підрахунками, наш всесвіт не є найбільш підходящим для виникнення життя. Найбільша кількість зірок утворювалася б у світі, де темної енергії приблизно в десять разів менше, ніж у нашому. У такому разі приблизно 27% звичайної матерії перетворювалося б на зорі, в той час як у нашому всесвіті цей показник становить близько 23%.
Це означає, що обставини, за яких з’явилося людство, є достатніми, але аж ніяк не ідеальними. Щоб роз’яснити цей парадокс, дослідники апелюють до антропного принципу – концепції, згідно з якою ми спостерігаємо саме такий всесвіт, оскільки лише за таких умов могли виникнути спостерігачі.
Подібні роздуми ще наприкінці XX століття висловлював нобелівський лауреат Стівен Вайнберг. Він вважав, що густина темної енергії в нашому всесвіті перебуває майже на критичній межі: будь-яке її збільшення зробило б виникнення зірок неможливим. Нова праця розвиває цю ідею, аналізуючи безліч можливих всесвітів з різними фізичними параметрами.
За оцінками науковців, приблизно 99,5% усіх потенційних всесвітів мали б значно вищу густину темної енергії, ніж наш, і були б значно менш придатними для життя. Проте, їхня кількість у межах мультивсесвіту може бути настільки великою, що загалом вони здатні містити величезну кількість розумних істот.
Отже, якщо розглядати реальність не як один-єдиний всесвіт, а як сукупність багатьох світів, то розумне життя може бути набагато більш поширеним явищем, ніж передбачали традиційні астрономічні моделі. Разом з тим автори підкреслюють: це теоретичне дослідження не є доказом існування інопланетян поряд з нами і не має відношення до пошуку НЛО.
Мова йде скоріше про спробу з’ясувати, чому наш всесвіт має саме такі властивості. Темна енергія в цій концепції постає не просто загадковою силою, а одним із ключових факторів, що визначають можливість існування життя в космосі. Якщо модель мультивсесвіту правильна, людство – лише одна з багатьох можливих форм розуму, які виникли там, де фізичні умови дозволили матерії об’єднатися в зорі, планети і, в кінцевому підсумку, в тих, хто здатний задавати питання про своє походження.
Раніше ми писали про нові відомості щодо Юпітера, виявлені науковцями. Так, нове дослідження змінило уявлення про найбільшу планету Сонячної системи. Вчені встановили, що його внутрішня структура та фізичні характеристики відрізняються від раніше прийнятих моделей, а більш точні дані про розміри та форму газового гіганта ставлять під питання попередні уявлення про його будову та розвиток.
Крім того, астрономи виявили, що атмосфера Юпітера має глибші хмарні шари та інший склад, ніж вважалося раніше. Це змушує переглянути традиційні моделі аміачних кристалів і впливає на розуміння процесів формування газових планет в цілому.