Вивчення білух з Аляски виявило неочікувану схему розмноження. І самці, і самиці регулярно змінюють партнерів — і це важливо з погляду еволюції.
Білуха. Фото: Stan Shebs/CC BY-SA 3.0
Невелика сукупність білух у Брістольській затоці, що налічує приблизно 2000 особин, вдається до незвичайної тактики у розмноженні. Як з’ясували дослідники, як самці, так і самиці протягом періоду спарювання кооперуються з декількома партнерами — і саме це сприяє виживанню виду.
Про це повідомило видання Popular Science.
Через складні арктичні умови спостерігати за білухами важко, тому головну роль відіграли генетичні дані, зібрані протягом 13 років. Дослідження засвідчило: ця ізольована група практикує полігінандричну модель — тобто кожна тварина може взаємодіяти з декількома партнерами протягом одного відтворювального періоду.
За словами вчених, подібна система допомагає більш рівномірно розповсюджувати гени в середовищі популяції та зменшує небезпеку спорідненого схрещування. Замість того, щоб потомство залишали лише деякі домінантні самці, у відтворенні беруть участь багато особин, що зберігає генетичну варіативність.
Раніше вчені вважали, що білухи демонструють полігінну модель, коли один самець злучається з декількома самицями. Це виглядало логічним, оскільки самці значно більші за самиць і нечасто контактують з матерями та їхніми дитинчатами. Однак генетичний аналіз продемонстрував іншу картину.
Співавтор дослідження Грег О’Коррі-Кроу пояснює: білухи здатні прожити до 80 років і більше, тому їхня репродуктивна тактика розподілена в часі. Самці не змагаються агресивно протягом одного сезону, а розподіляють свої потуги на десятиліття.
Виявилось, що самиці регулярно змінюють партнерів між сезонами. Така поведінка нагадує «страхування ризиків»: вона сприяє уникненню слабких або непридатних самців і збільшує вірогідність появи здорового потомства. Дослідники підкреслюють, що вибір самиць має настільки ж важливе значення для будови популяції, як і суперництво між самцями.
Тип репродуктивної системи напряму впливає на генетичну стійкість. Для невеликих та ізольованих груп, як у Брістольській затоці, це справа виживання. Полігінандрія сприяє збереженню різноманітності генів та запобігає генетичному виснаженню, яке загрожує видам, що зникають.
До дослідження долучилися й місцеві спільноти регіону, об’єднавши знання з науковими підходами. Це дозволило краще зрозуміти поведінку білух в умовах кліматичних змін Арктики.
О’Коррі-Кроу наголошує: популяція все ще залишається вразливою. Однак, знайдені стратегії показують, що білухи мають природні механізми адаптації, які надають шанс на їхнє тривале збереження.
Нагадаємо, серед мільйонів маринованих риб у Луїзіані науковці зберігають унікальну кишенькову акулу. Це єдиний відомий науці представник власного виду.