За переказами, Крампус іде поруч зі святим Миколаєм і карає неслухняних дітлахів, а сьогодні переживає черговий підйом популярності завдяки соцмережам, заходам та сучасній масовій культурі.
Крампус / © ТСН
Напівкозел-напівдемон Крампус – стародавній образ альпійського різдвяного фольклору. Він символізує «похмуру» сторону свят: якщо добрим дітям Святий Миколай кладе солодощі та мандарини, то нечемних очікує покарання від Крампуса – прутами, торбою чи навіть кайданами. Хоча в традиції він ходить у ніч перед 6 грудня разом з Миколаєм, про легенду заговорили широко тільки нещодавно. Причина – підйом у соцмережах і на кіноекранах: у Європі організовують колоритні ярмаркові ходи в крампусових костюмах, у США за його міфом роблять тематичні дефіле і навіть видають комікси та фільми. Фактично, цей жахливий персонаж отримав нове життя як цікава та затребувана різдвяна тема.
Історичне підґрунтя: язичництво Альп і християнські обряди
Витоки Крампуса набагато давніші за християнство. Підвалини Крампуса сягають язичницьких вірувань Альпійського регіону: він міг з’являтися в ритуалах зимового сонцестояння як страшний дух зими. Саме слово «Krampus» німецькою означає «пазур», а за народними повір’ями він навіть вважався сином скандинавської богині темряви Гель. З приходом християнства Крампуса «примусово включили» до святкувань св. Миколая: тепер він ходив у ніч перед 6 грудня, а люди перевдягаються в його маски на спеціальних дійствах. Зафіксовано, що церква у XII ст. намагалася заборонити його традиції як надто «сатанинські», а в 1934 році подібну спробу робила Австрійська християнська партія – однак традиція встигла прижитися і вистояла. Сьогодні Крампус сприймається як особлива пам’ять про язичницьке минуле регіону: вважається, що його жахливий вигляд і походження мають відлякувати злих духів і заохочувати до слухняності.
Вигляд Крампуса і психологія страху
Крампуса зазвичай малюють в урочисто-жахливому вигляді: чорне вовняне хутро, великі закручені роги, довгий вовчий язик і копита. Він тримає гучні ланцюги, що нібито символізують скорення вічному злу, і несе мішок чи кошик для «незадоволених» дітей. Здавна така лякаюча зовнішність походить від уособлення демонічного духу, який карає неслухняних. У галасливих Krampuslauf (дослівно «біг Крампусів») – фестивалях у Альпах – юрба одягнених у ці костюми людей дійсно може злякати глядачів: вони кидають феєрверки, гримлять ланцюгами та «полюють» на перехожих, ніби нагадуючи про дитячі провини.
Психологи пояснюють: Крампус виконує роль «стримуючого чинника» в системі виховання через острах. Модель така: за добру поведінку діти отримують нагороду (подарунок від Миколая), а за погану – загрожує Крампус. У термінах психології навчання це називають формою позитивного покарання. Іншими словами, легенда про «крижану вовчицю» стимулює слухняність через максимальний страх. Інший погляд – це «енергетичний баланс» із Сантою. Отже, бачимо, що його моторошність має навіть позитивний бік – нагадувати про кордон між добром і злом і викликати сильні емоції, якими буквально просякнуте зимове свято.
Крампусфести та святкові дефіляди
У Західній Європі збереглося чимало свят, присвячених цьому демону. Особливо масово їх проводять у Австрії, Німеччині, Угорщині, Чехії та інших гірських країнах. Щорічно там відбуваються яскраві ходи: молоді люди у складних хутряних костюмах і дерев’яних чи гіпсових масках йдуть вулицями, гримлячи дзвіночками та ланцюгами. Ці ходи – пряме відродження старого народного обряду, який мав відганяти зимових духів. 5 грудня у маленьких австрійських містах на ці марші збираються тисячі глядачів: це неймовірне циркове видовище вже стало додатковим святом.
Свято Крампуса поширилося і за межі Європи. У США перші «Крампус-паради» з’явилися на початку 2010-х у Лос-Анджелесі та Філадельфії. Сьогодні аналогічні заходи (театралізовані ходи, фестивалі вуличного театру та тематичні зустрічі) влаштовують по всій країні: від Нью-Йорку до Орландо і Нового Орлеана. (Останній відомий як «Krewe of Krampus» – своєрідний карнавал у стилі Нового Орлеану.) За словами організаторів, подібних акцій вже сила-силенна заходів у США, куди приходить все більше учасників. Такий «альтернативний парад Санта-Клаусу» збирає сотні людей, які з радістю поринають у бал темних різдвяних легенд.
Крампус у кіно та масовій культурі
Архетип демона встиг увірватися і в сучасну культуру. Найпомітнішим став повнометражний комедійно-страшний фільм “Krampus” (2015), який приніс моторошному фільму жахів несподіваний успіх. Це спровокувало хвилю імітацій: за два десятиліття зняли більше десятка фільмів про Крампуса. Навіть мультиплікація не оминає цю тему. Таким чином Крампус постає серед інших народних чудовиськ як частина «міфологічного арсеналу» зимових свят.
Сам Крампус перетворився на впізнаваний образ масової культури. У книжкових серіалах і коміксах Крампус отримав цілу сагу жахів (і гумору), а на вечірках і фестивалях готується все більше костюмів і атрибутики з його обличчям. Можна сказати, що цей давній альпійський демон у новому столітті став «новорічним трендом» – таким собі потужним нагадуванням про те, що будь-хто повинен залишатися чемним, поки за ним спостерігає суворий Крампус.
Астрологія, тарологія, нумерологія, ворожіння, віщування, мольфарство, екстрасенсорика — не є науками і передбачення не завжди справджуються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як імовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про химерні різдвяні персонажі світу, якими лякають дітей.